Никитская крепость — звезда над Конскими Водами
Следующая крепость Днепровской укрепленной линии — Никитская. Она находится в 30 верстах от Александровской и ее остатки видны около дороги ведущей от Запорожской трассы к поселку Димитрова Ореховского района.
Дорога спускается по одной из безымянных балок в долину реки Конские Воды
пересекает поросший травой луг (так называемые луки)
и вот вдали видны валы крепости
Старая дорога около крепости
По проекту Никитская крепость должна была размещаться за 2,5 км от правого берега речки Конские Воды и за 2,5 км от устья речки Жеребец (северо-западная окраина современного села Кирово). Крепость начали возводить в 1774 году. Но местность выявилась непригодной через случившееся весной наводнение и разлив реки, поэтому через год для сооружения было выбрано новое место на правом берегу Конских Вод в устье балки Долгачева.
Вид с высоты птичьего полета
Двухротное Никитское укрепление должно было состоять из цитадели и бастионов, соединенных куртинами. С внешней стороны их опоясывал сухой ров.
Но в связи с окончанием войны и присоединением Южной Украины к России и укрепление было достроено по более дешевому и упрощенному плану: главный вал, восемь бастионов с капонирами и сухой ров. Кроме оборонительных сооружений были построены каменные дома для коменданта и инженеров и казарма.
План Никитской крепости
Между тем гарнизон крепости составляли старые солдаты, которые со временем начали селиться за 4 км от укрепления, где еще в 1770 году была основана солдатская слобода Павловка или Камышеватка (по названию речки Камышеватской). Эта слобода стала одним из первых казенных поселений, которые возникали поблизости от крепостей Днепровской укрепленной линии.
Другая часть солдат поселилась на старинном запорожском зимовнике около реки Жеребец или старое название — Мечетная (сейчас село носит название Кирово). Около этого села идут раскопки средневекового города времен Золотой Орды под названием Семь Мечетей.
Для нужд Никитской крепости в 1775 году было отмежёвано 7718 га земли, в 1805 году к ним было приписано уже 15268 га. В начале 19 века в самой крепости проживало 307 человек, которые заводили собственные хозяйства.
Валы, сохранившиеся в высоту на три-пять метров ограждают площадь размером 197 на 192 метра.
Заметны следы рвов, некогда окружавших укрепление.
В середине видны остатки фундаментов от строений, а в северо-восточной части заметны ямы пороховых погребов.
Общий вид крепостной территории.
Никитская крепость названа в честь генерал-фельдмаршала Никиты Трубецкого.
Трубецкой Никита Юрьевич (годы жизни 1699- 1767) — князь, генерал-фельдмаршал. Краткая биография его такова. В юности учился за границей, где получил хорошее образование. Взлет карьеры начался во времена императрицы Анны Иоанновны. Он получил чин генерал-майора и должность главного интенданта армии. Брал участие в российско-турецкой войны 1736-1739 гг. Был награжден орденом Александра Невского. Поддержал Елизавету Петровну в восхождении на престол. Почти 20 лет перебывал на должности генерал-прокурора Сената. Императрица Екатерина II оказала Трубецкому свое доверие и назначила его верховным маршалом при коронации в 1762 году. Но через год князь пошел в отставку. Благодаря своим связям и дворцовым интригам пережил все дворцовые перевороты.
Выступающие в разные стороны трехугольные бастионы
С северной стороны к валам подступают бескрайние запорожские степи
Вид на левый берег реки Конки, когда-то владения Крымского ханства, сегодня там белеют домики поселка Димитрово
Внизу несет свои воды к Днепру река Конские Воды (Конка),
но мы по старым путям запорожских казаков отправимся вверх по течению к следующей крепости — Григорьевской.
Вид на валы Никитской крепости из окна пригородного поезда Пологи — Запорожье
«Загально відомий факт, що за проектом Микитинська фортеця повинна була розміщуватися на правому березі Конки у місці впадіння р.Жеребець (сучасне с.Кірово, Оріховського району Запорізької області). Але, як вказує Дровосєкова О.В., під час повені споруду було «..затоплено..». Ці події більше нагадують відому історію Олександрівського форштадту, який було розташовано у заплаві р. Мокра Московка у 1770 році. Перша Микитинська фортеця розташована надто високо, щоб бути затопленою під час повені.
«Археологічними розвідками в Оріхівському районі членам громадської організації «Нова археологічна школа» вдалося знайти залишки укріплення, розташованого на високому березі р. Жеребець, які можна вважати першим варіантом Микитинської фортеці. Споруда збереглася у вигляді чотирьох бастіонів. Обрис валів цілком співпадає з планами та відомою Микитинською фортецею, яка в решті решт була побудована на правому березі р. Конскі Води біля впадіння балки Долгачева (с.Димитрове Оріхівського району Запорізької області). Серед залишків першого варіанту фортеці добре збереглися південно-західний (висота 1,23), південно-східний (0,99 м.), північно-західний (0,70 м.) кути. Висота північно-східного бастіону близько 0,27 м. Відстань між залишками кутів бастіонів складає від 140 до 154 метрів. Навколо споруди частково простежуються рів та вал. В центральній частині недобудованої фортеці помітна глибока довга западина залишена тут від старої дороги. Сьогодні вся територія пам’ятки розорюється сільськогосподарською технікою.
Місце розташування фортеці біля Жеребця співпадає з даними карт «План новоучрежденной Днепровской линии от реки Днепр до Азовского моря с показанием заложенных крепостей» (1772 р.) та «Военно-топографическая карта Российской империи» (1864 р.). Але на останній мапі місце позначено символом укріплення-редуту без підпису. Це цілком можливо, виходячи з того, що на 1776 рік новим місцем розташування фортеці стала балка Долгачева. Тому у середині ХІХ століття перше місце розташування Микитинської фортеці залишається як окремий забутий редут.
Тому відразу після підписання Кючук-Кайнарджийського мирного договору у 1774 році Дніпровська лінія, як фортифікаційна система залишається тільки на паперах. На той час Микитинська фортеця залишалася на стадії будівництва, яке нам добре ілюструють її залишки у с. Кірово. На цьому етапі Микитинську фортецю переносять до нового місця, де вона розташована і досі.»
Использованы следующие материалы:
«Фортеці Дніпровскої укріпленої лінії: рубіж на південних землях»;
Роман Молдавський «Нова Дніпровська лінія укріплень (1770—1791рр.)»;
Тубольцев О.В. «Втрачені фортеці Дніпровської лінії»;
Ресурсы Интернет.
Одинокий волк
30.Апр.2012 18:55